Шукаю слів ядерних і простих,,
Сплітаю з них класичного сонета.
Хай буде схожим вірш мій на букета
З грайливих райдуг і дощів густих.
Накраплюються зливи голубі,
Вони, як хмари, грозами вагітні.
Дощі ж травневі та блакитно-літні
Веселок барви носять у собі.
Оберігаюсь сміху без причини
І не лякаюсь у житті жури.
Поезіє, ти в сонячні години
Люби не лиш яскраві кольори —
Вишукуй радість у журбі людини,
А з радощів ілюзій не твори.