На цій стежині, сестро, ти і я —
Білоголовий пастушок-хлопчина —
З ячмінним хлібом в клунку за плечима
Від зайд тікали в ліс до солов'я.
І раптом гілки відламавсь вершок...
А ти безмовно глянула: «Фашисти!»
І засвистали кулі в тому листі
Між голосами лісових пташок.
Дробили черги градом, як дощі!
А ми звірками шаснули в кущі
Ще молодої у той час грабини.
Спинились десь в густих чагарниках —
І лиш тоді, тримаючи в руках,
Ми розглядали ранені хлібини.