Біжать під місто катакомби,
Немов артерії земні.
Стирчать каміння темні тромби,
Мов згустки в жилах кров'яні.
А спорожнілі їх судини
Ущерть наповнила імла —
І це все витримать людині,
Яка без неба тут жила.
Хоч задихалася і мерзла —
Та не розтанула, не щезла,
А чесно свій знесла тягар,
Бо їй горіла волі свічка,
Бо знала: темрява не вічна,
Якщо палає серця жар.