Біла Церква — білими снігами
І мені, і поїзду навстріч...
Тут над Россю, понад берегами
Пролетіли вершники сторіч!
Пролетіли коні буйногриві,
Гнуздані надіями усі:
Хуртовинно звихорені, сиві
З Київської древньої Русі.
Добре попідковані підкови
В скакунів Семена Палія,
Батька Хмеля, Щорса, Примакова!
Зупинився потяг.
Тільки я
Зупинитись все ніяк не можу —
Історична віхола гуде!..
Біла Церква. Станція.
Виходжу.
Перед очі — місто молоде.