Прозорі мрева,
Хоч і нічка темна,
Тремтливим щемом краплять далину...
О Моцарте,
Мені ти недаремно
Подарував цю флейту чарівну.
Я вже заграв.
Я в голубім полоні.
Бентежно й ніжно звуками мовчу —
1 на співучих крилах поліфоній
У царство ночі
все лечу, лечу...
Ось-ось — і зможу ту зорю дістати,
Яку для мене засвітив лиш ти.
Даремно злиться чорний Моностатос —
Тепер я зможу ніч перемогти.
Бо я. в цю мить хоробрий принц Таміно
І я Паміну визволю, знайду.
Свою мару,
Свою нічну царівну
У синє царство ранку приведу.