— А як живеш? Здоров, Арсене!-
Гойднувшись, трактор зупинив
І повернув лице до мене:
— Отак як бачиш — серед нив.
Крутнув у пальцях «Верховину»,
І з-під примружених повік
Іскристим зором селянина
Усе життя моє пропік.
— Ще не забув оті дуби два,
Що посадили ми колись?..
— Зеленочубі вже обидва,
Давно над нами піднялись.
— А чалі коні?
— Пам'ятаю...—
Поплив за вітром десь димок.
— А як сини?
— Та підростають...—
І він замовк.
І я замовк.
Лягла під обрії ланами
Доріжка теплої ріллі...
І пролетіли понад нами
Дитинства сині журавлі.